Цемент є одним із найбільш затребуваних матеріалів на будівельному ринку. Він являє собою терпкий порошок для приготування будівельного розчину та різних виробів. При його виготовленні використовується клінкер, гіпс, вапняк та різні мінеральні добавки. Від особливостей складу та відсоткової кількості тих чи інших компонентів залежать технічні характеристики цементного порошку.
На сьогоднішній день одним з найпопулярніших будівельних матеріалів є портландцемент. Він має унікальні характеристики і має широку сферу застосування. Суміш даного типу застосовується для приготування спеціальних розчинів для ремонтно-відновлювальних робіт, виготовлення сумішей для цегляної кладки, для виробництва залізобетонних виробів. Портландцемент використовується у всіх галузях будівництва: від цивільного до авіаційного.
Що таке маркування цементу?
Існує кілька марок цементу, відповідно до яких матеріал відрізняється за міцністю на стиск, часом схоплювання, морозостійкістю і т.д. Через різницю існуючих стандартів, один із яких використовує той чи інший виробник, може виникнути плутанина. Давайте розбиратися разом!
У нашій країні існує 3 типи маркувань цементу:
- ГОСТ 10178 (1985);
- ГОСТ 31108 (2003 р.);
- Європейський стандарт EN 197-1.
Таким чином, на мішках з цементом може бути позначення як за новим, так і за старим стандартом.
Відмінності маркувань старого та нового ГОСТів
Згідно з старим ГОСТом, літера М і наступна за нею цифра позначала міцність на стиск, тобто граничну міцність виробу, виражену в кг, після якої воно починає руйнуватися. Наприклад, марка цементу М500 означає, що матеріал здатний витримати до 500 кг навантаження на 1 см2 . Цемент M випускався стандартним поряд від 100 до 700 кг на см2 .
Нове маркування цю саму характеристику вказує в мегапаскалях і може позначатись лише цифрою — і це буде вже клас міцності. Наприклад, із напису «цемент ЦЕМ 42» випливає, що виріб витримує тиск 42 МПа.
Упаковка товару містить такий показник, як швидкість затвердіння:
- ЦЕМ I – портландцемент, що швидко твердіє, з кількістю добавок не більше 5%; потрібно не більше 2-х діб, щоб бетон досягнув потрібної міцності;
- ЦЕМ II – цемент, що нормально твердне, з добавками до 35% від загального обсягу суміші, які впливають на зниження швидкості затвердіння;
- ЦЕМ III – портландцемент, у складі якого є шлак (від 36 до 65%);
- ЦЕМ IV – цемент з нормальною швидкістю затвердіння, у його складі присутня така добавка, як зола (З), також є мікрокремнозем (МК);
- ЦЕМ V – терпкий порошок, який містить до 30% шлаку у вигляді гранул і до 30% золи.
Швидкість твердіння позначається буквами «Б» та «Н»:
- «Б» – цемент, що швидко твердне;
- “Н” – нормальнотвердіє.
Маркування ЦЕМ 42,5Н означає нормальнотвердіючий портландцемент із міцністю М500.
Кількість добавок у цементній суміші, згідно з старим стандартом, позначалася буквою «Д» і наступною цифрою:
- Д0 говорить про відсутність домішок, це одна з найкращих марок;
- Д5 означає, що добавок трохи більше 5% від загальної маси;
- Д20 – суміш містить не більше 20% різних домішок.
У новому європейському стандарті використовувався кириличний лист, і літери ЦЕМ вказують на в’яжучий порошок цемент. Наступна після знаку дробу («/») літера – це позначення виду суміші:
- “А” говорить про наявність від 6 до 20% мінеральних добавок у складі порошку;
- “В” – від 20 до 35%.
Добавки та їх літерні позначення
За наявності в цементній суміші різних домішок це має бути відображено на упаковці. Кирилічна літера, зазначена в маркуванні, може позначати ту чи іншу добавку:
- “Г” – глієж, сланці;
- “І” – вапняк;
- “З” – зола винесення;
- “К” – композит;
- “МК” – кремнозем;
- “Ш” – шлак.
Крім всіх перерахованих вище параметрів існують деякі специфічні характеристики того чи іншого компонента цементної суміші, які можуть бути властиві нестандартним і специфічним сортам даного будівельного матеріалу. Вони не вказуються на упаковці та їхня присутність обговорюється окремо.